• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наші традиції

Наші традиції

/Files/images/kalina.gif

У садочку проходить багато заходів та свят. Сформовані свої традиції.
Традиція – ця подія, яка із-за своєї привабливості повторюється з року в рік.
Завдяки традиціям дитячий сад здійснює тісну взаємодію усіх учасників виховного процесу: дітей, педагогів, батьків.
Традиційно усі заходи в дитячому саду проводяться в тісному контакті з батьками, це свята і розваги, спортивне дозвілля.
мета яких - залучення батьків до життя дітей дошкільної установи, в педагогічний процес, навчити взаємодіяти з дитиною.

За висловленням Шутко Ф. О. сьогодні ясною і зрозумілою є та істина, що справжня культура йде своїми коренями в глибину життя народу і є єдиним носієм національної своєрідності. Однією із серйозних помилок, допущених у трактуванні національної культури, що породжують аморальність, втрату довіри до народу, виникнення психологічної відчуженості від рідного краю, інертність до знання власних духовних цінностей, залишених попередніми поколіннями, є недостатня увага до успадкованих духовних цінностей.

Невичерпний потенціал народної культури, по-перше, включає у себе всю суму знань, умінь, соціального досвіду, втіленого в результатах матеріальної і духовної діяльності людей. У їх світорозумінні й відчутті навколишнього середовища закладена емоційно-духовна й ідейно-теоретична спрямованість кожного народу (нації чи народності). По-друге, цей духовний потенціал має у собі й історичній пам’яті усвідомлення інтересів і цілей народу. Народний потенціал завжди був головним джерелом формування і розвитку націй і народностей, їх культури й самосвідомості.

Культурна спадщина народу має у собі таке поняття, як «національні традиції». Вони все частіше стають об’єктом дослідження в науковій літературі. Почато спроби з’ясування їх сутності, природи і механізмів функціонування; простеження зв’язку між традиційною діяльністю людей і соціально-економічними умовами. Разом з тим у літературі можна виділити три основних підходи до проблеми традицій.

Людині дістаються традиції і звичаї, перевірені суспільством, тобто вона отримує «естафетну паличку» від предків. На основі національних традицій і звичаїв відбувається формування її особистісних якостей з раннього віку. Але це не означає, що індивід за допомогою традицій включається просто в дану національну спільність людей. Засвоєння цих традицій має світоглядний характер, через них формуються потреби, моральні ідеали, переконання, бачення світу. Водночас на їх основі індивід дістає перші уроки моральності, зразки поводження в родині і суспільстві, виробляє манери.

У формуванні і розвитку національної культури і національної самосвідомості велику роль відіграє рівень суспільного розвитку, його інститути, партії й ідеологія. Останні не можуть існувати поза об’єктивними закономірностями розвитку суспільства, його матеріальної і духовної сфер, проте відіграють істотну роль: можуть прискорити той чи інший процес чи тимчасово загальмувати його. Однак вони неспроможні постійно припиняти суспільний розвиток, формування і розвиток національної культури і національної самосвідомості.

Таким чином, зростання духовних запитів є об’єктивною закономірністю розвитку суспільства, результатом його матеріального, духовного й інтелектуального прогресу.
Без «втручання» культури неможливий взагалі повноцінний суспільний розвиток. Культура є не тільки єдиним джерелом, що забезпечує духовні потреби людей, соціальних груп, націй; вона також виконує захисну і охоронну функції. «Чутливість» культури сильніша порівняно з економічною і соціально-політичною сферами. Ця «чутливість» виходить зі стійкого характеру захисних і охоронних функцій. З цього погляду національна культура відіграє роль носія національної самосвідомості.

Взаємозв’язок і взаємозалежність національної культури, національної самосвідомості і національних почуттів є основним чинником збереження і розвитку націй. Поки існує нація, потреба в національних цінностях буде зростати. Останні є стимулом збереження нації і разом з тим сприяють подальшому розвитку національних культур.

Національна культура є першоджерелом формування і розвитку національної самосвідомості, яка орієнтована на вираження національних інтересів, а національна культура є важливим фактором зближення націй і народностей.
Щодо національної самосвідомості, важливо враховувати, що вона вже більш обмежена, ніж національна культура. По-перше, вона, природно, містить у собі тільки ті чи інші духовні феномени; по-друге, вона здійснює добір цінностей культури, обумовлений усякий раз конкретно-історичними умовами; по-третє, вона набагато рухоміша, змінна, ніж культура. Національна культура щораз ніби фокусується у національній самосвідомості. Рівень розвитку національної самосвідомості є характеристикою ступеня розвитку національної культури.
Національна культура і національна самосвідомість є основними ознаками нації, без яких вона не може існувати і розвиватися як єдине ціле. Національна культура і національна самосвідомість – це два крила одного цілого – духовного світу націй і народностей. Аналіз показує, що донині тут нерозкритих, невивчених сторін більше, ніж відомих.

Причина виникнення суперечностей у національній самосвідомості пов’язана з невідповідністю національного й інтернаціонального інтересів у рамках єдиної державності процесам зближення народів, наявністю різного роду помилок у взаєминах і збереженням по інерції старого типу відносин у національному розвитку з боку державних суспільних інститутів при новому стані національних процесів. Пробудження національних почуттів, звертання до успадкованих культурних цінностей, відновлення історичної пам’яті є проґресом, який має забезпечити відродження країни.

Зараз багато знань але мало виховання, отож познайомтесь з традиціями які укорінились в житті нашого садочку та традиціями нашого краю.

ВЕСНЯНІ СВЯТА

ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР

Промайнули дошкільні роки, наче комета на небосхилі і ось він - довгоочікуваний випускний вечір. Випускників вітають почесні гості, завідувач, вихователі, батьки.


БЛАГОВІЩЕНЯ

/Files/images/gif_svyata/благовещение.gif

Благовіщення - велике весняне свято, в цей день зазвичай уже тепло, тобто весна прийшла й утвердилася на землі. І для селян це була Благая вість, така, як і про те, що має народитися Іісус.На Благовіщення вже не закликали, а вітали Весну: в багатьох селах були поширені дівочі хороводи біля церкви.
Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що цього літа вона заміж піде.

СТРІТЕННЯ

Хоч Стрітення і припадає на календарну зиму, проте - це перше свято весни. В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо - де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою.При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою - кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше - Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше - Зима. Погода в цей день мала показати, хто ж переборе: зима чи весна.
На Стрітення проводили в церкві службу (у цей день Діва Марія вперше прийшла з Ісусом до храму), святили воду і свічки. Як і вода на Водохреща, громницька вода, вважали в народі, була наділена цілющими властивостями, нею лікували, наприклад, пристріт. На Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили цією водою вулики.

МАСЛЯНА

/Files/images/gif_svyata/масленица.gif

Масляна - це останній тиждень перед Великим постом.
Головною їжею на Масляну є вареники з сиром і сметаною, але й гречані млинці на маслі або на смальці смажені - теж обрядова їжа в ці дні на Україні. Такі млинці або щось подібне печуть і інші слов'янські народи. Цей звичай ведеться здавен-давен, бо вже в св.Письмі слов'янською мовою цар Давид народові "даяша на млину сковородному".
У народі Масляну дуже любили, адже святкування з іграми й піснями тривало цілий тиждень. а які вареники з сиром та млинці готували в цей час! На Масляну влаштовували ігри , гойдалки, каруселі, каталися на ковзанах, діти гралися в сніжки. Багато пісень та жартів супроводжували цей тиждень. Останній день Масниці - це прощена неділя. У цей день треба було тричі сказати :"Прости мені", на що мала бути відповідь : "Хай Бог простить", тобто людина не брала на себе ролі судді, не мала вирішувати, чи прощати, чи ні.


ВЕРБНА НЕДІЛЯ

/Files/images/gif_svyata/Вербным вс.gif

Неділя за тиждень до Великдня називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, бо "гріх не піти до церкви, як святять вербу".
Коли закінчується служба і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне перед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька "котиків" - "щоб горло не боліло".
Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є, За тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!"
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись промовляли: "Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!"
Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.
Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину - у повній надії, що поможе. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горілку, настояну на її листі, п'ють проти шлункових захворювань.

ПАСХА

/Files/images/gif_svyata/пасха.gif

Великдень - у християнстві - символ воскресіння Господнього, радості, вічного життя; завершення відкуплення людського роду.
Сама назва Пасхи походить від єврейського дієслова passah - "переходити", і пов'язане воно з виходом євреїв з Єгипту, про що розповідається у різних біблійних книгах.
Перед своєю стратою Ісус Христос їсть Паску разом із своїми учнями-апостолами. Цей епізод Біблейської історії відомий як Таємна Вечеря. Коли вона проходила, Ісус показав зразок смиренності, омивши ноги своїм учням та обтерши їх.
Звичаї, що супроводжують свято Пасхи, також мають дуже давнє походження. Христосування бере початок від послання апостола Павла до римлян:"Вітайте один одного святим поцілунком". При цьому віруючі уподібнюються учням Христовим.
Звичай дарувати червоні яйця пов'язаний з іменем Марії Магдалини, яка після вознесіння Христа проповідувала Євангелія. Червоний колір - символ крові Христа. Яйце, що має значення символу життя взагалі, переосмислюється таким чином, постаючи символом вічного життя, котре дарував Ісус Христос своїм воскресінням.
В Україні Великдень має давнє коріння, відзначається навесні, у першу неділю після рівнодення. Готувалися до нього заздалегідь, а після вербної неділі вже розписували й фарбували варені яйця, робили писанки та крашанки, пекли спеціальну паску, обрядове печиво, готували багато інших смачних страв.
Нині віруючі печуть паску, фарбують яйця, розписують писанки, несуть до церкви, щоб освятити. У церкві всю пасхальну ніч іде служба. При зустрічі люди кажуть: "Христос воскрес(е)" і відповідають: "Воістину воскрес".

Для відвідування померлих на кладовищах назначено спеціальний день – Радоницю. Це свято відбувається у вівторок після пасхальної неділі. За звичай в цей день звершується повна панихида. Люди відвідують кладовища – помолитися за померлих. Треба пам’ятати, що традиція залишати їжу на могилах – це язичництво, яке зародилось у радянському союзі, коли держава переслідувала праву віру.
У предків язичників було подібне свято коли на погребальних курганах приносили жертви, щоб душі могли насолодитися видовищем та повагою яке здійснюють живі. Та душам померлих потрібна молитва.


СВЯТА ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ

ІВАНА КУПАЛА

Це день літнього сонцевороту, що тепер сходиться з християнським святом Різдва Святого Пророка Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, 24-го червня за старим календарем, або 7-го липня — за новим. Люди, що погано розуміють сутність свята наповнюють його магічними обрядами: ворожінням, стрибанням через вогнище цо по сутності є запрошенням у своє життя злих духів.

ПРОРОКА ІЛЛІ

Другого серпня святкується день Пророка Іллі.
За народною міфологією, що не відповідає дійсному стану речей в'яжеться багато вірувань та легенд, як от: Під час грози забобонні люди відганяють від себе котів і собак, вірячи, що в цих тваринах ховається нечиста сила.
Багато років від міста до міста Ілля та Єлисей ходили разом, проповідуючи слово Боже. За те, що Ілля вище власного життя ставив волю Господа, він не помер, а живим потрапив на небо. Одного разу на очах у Єлисея з'явилася вогняна колісниця з ангелами; це означало, що настав час прощатися.

МАКОВІЯ

Чотирнадцятого серпня за новим стилем святкується день семи святих мучеників Маковеїв, або, як звичайно кажуть в народі, «Маковея». В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки — всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, васильків та великі достиглі голівки маку. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за образами і це все там зберігається аж до весни. Весною мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся».
Існує переказ, що в Києві до року 1890-го жила старенька бабуся, що називалася Козелецька; вона вже тоді мала сто двадцять років і на диво добре зберегла свої сили: до самої смерті вона могла дещо робити в хаті. Пам'ять її теж добре збереглася, Козелецька пам'ятала ті часи, коли на місці теперішнього Хрещатика були малодоступні хащі, що поросли віковими дубами та осокорами. Вона ж розповідала, що тоді існував у Києві звичай — на «Маковея» всі кияни сходилися та з'їжджалися на Дніпро святити воду. Все чоловіче населення повинно було з'являтися на водосвяття в козацькому одязі".
Свято Маковея ще називається в народі «Першого Спаса», або «Спаса на воді». Хворі пропасницею купаються в річці, бо вода в цей день вважається цілющою.

ЯБЛУЧНИЙ СПАС

Дев'ятнадцятого серпня за новим стилем є свято Преображення Господнє, або Спаса. В цей день у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці.
Колись правовірні селяни до цього дня не їли садовини, бо це вважалося гріхом. Повернувшися з церкви, родина, звичайно, врочисто сідала за стіл і розгівлялася: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином, — «щоб садовина родила».
В середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!»
Перед Спасом є два тижні посту — «спасівка».

СВЯТО НЕПТУНА

Свято – це завжди весело. Одне тільки очікування здатне визвати у дитини позитивні переживання. Водне свято відзначають парадами, спортивними змаганнями та водними виставами. Обов'язкові гості свята - Нептун і його свита: русалки, водяні та чорти. Вони так і норовлять затягти гостей свята в воду, окропити або викупати.

9 ТРАВНЯ

/Files/images/gif_svyata/114695331.gif

Ми схиляємо голови на знак пошани до кожного воїна, який віддав своє життя та кров, свідомо захищаючи українську землю від чобіт окупантів, якого б кольору вони не були. Ми завжди пам'ятатимемо ціну, яку заплатили наші батьки і діди за сьогоднішній мир в Україні, за надану можливість наступним поколінням жити, народжувати і виховувати дітей.

СПОРТИВНІ СВЯТА

Організація спортивного свята в дитячому саду – ефективна форма фізичного виховання. Фізкультурно-спортивне свято, одна з форм активного відпочинку дітей і дорослих, включає різнобічні види фізичних вправ (гімнастика, рухливі і спортивні ігри, спортивні вправи) переважно на відкритому повітрі в поєданні з елементами драматизації, хореографії, співу, вікторин, конкурсів і атракціонів.


ОСІННІЙ ЦИКЛ СВЯТ

З циклом осінніх свят пов'язані звичаї, приурочені до збору врожаю чи повернення худоби з літніх пасовищ. Немає чіткої межі між літом і осінню, і є різні підходи до визначення цього.
В осінньому циклі свят відображено головну селянську турботу - забезпечення родючості полів, плодючості худоби, продовження людського роду.

1 ВЕРЕСНЯ

/Files/images/gif_svyata/377052618.gif

Зустріч з дошкільним закладом малечі. На це свято приходить багато гостей. Звучать привітання, виступи учителів, батьків, гостей.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ ДОШКІЛЛЯ

27 вересня традиційний концерт - подарунок вихователям, який готують всі.

РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Двадцять першого вересня за новим стилем є свято Різдва Пресвятої Богородиці.
З цього дня можна було засилати сватів (весілля справляли тільки з Покрови).
В цей час в Україні зазвичай ідуть дощі, а тому кажуть "Друга Пречиста дощем поливає.

ЗДВИЖЕННЯ

Двадцять сьомого вересня за новим стилем є свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, - Здвиження.
"На Здвиження земля движиться ближче до зими", а тому від цього часу наступають холодні дні і птиці вилітають до вирію. Вирій, за народною уявою, - це тепла країна, де ніколи не буває зими і де живуть тільки птиці. Першою до вирію летить зозуля, бо вона є ключницею вирію.

ПОКРОВА

Чотирнадцятого жовтня за новим стилем є свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як звичайно кажуть, "Покрови", чи "Святої Покрови".
На Запоріжжі була церква святої Покрови і запорізькі козаки, вважали святу Покрову своєю покровителькою.
В побуті села Покрова - це був саме сезон на сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: "Свята мати, Покровонько, накрий мені головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталась дівкою".
Господарі примічали погоду: якщо на Покрову вітер віяв з півночі, то це знак, що зима буде холодна і з великими снігами, а як із півдня, то тепла.


СВЯТОГО ДИМИТРА

Восьмого листопада за новим стилем є день святого Великомученика Димитрія, а в народі кажуть: "святого Дмитра", або просто - Дмитра.
Святий Дмитро вже приносить зиму.
У Дмитрову, або "родинну", чи ще інакше - "дідову" суботу справляють осінні поминки померлих родичів. Поминають парастасом у церкві та обідом вдома.
З уваги на недалекі пилипівчані запусти сезон сватання кінчається. Незасватані дівки вважають сезон за втрачений; з цього приводу існує народня приовідка:"До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комін витри", мовляв, годиться на все.


СОБОР СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА

Двадцять першого листопада за новим стилем - Собор святого Архистратига Михаїла, або, як кажуть селяни, "Михайла".
Святого Архистратига Михайла наш народ вважає за патрона столиці України Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратига з мечем.
У народній уяві Архистратиг Михайло - це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. "Грім гримить - це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, - каже народна легенда, - де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь".
Є багато оповідань, де Архистратиг Михайло змальовується лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому в цей день, на Михайла, колись у старій Україні мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архистратига ставили свічку.
Якщо в цей день випадав сніг, то люди казали : Михайло приїхав на білому коні.
Після цього свята закінчувалися весілля.


ЗИМОВІ СВЯТА

НОВОРІЧНИЙ КАРНАВАЛ

/Files/images/gif_svyata/34.gif

Це найдовгоочікуваніше та найулюбленіше свято. Для дошколят проводиться веселий бал-маскарад, на якому діти співають, танцюють, читають вірші, представляють свої костюми і, звичайно, отримують призи та подарунки від Діда Мороза і Снігуроньки

НОВОРІЧНА НІЧ

У новорічну ніч у більшості не сплять.
З самого рання по хатах починають ходити посівальники - хлопці, з різним мішаним зерном у рукавичці, прив'язній до пояса. Вони ходять по хатах "засівати" чи "посівати", з Нови роком вітати. Діти-хлопчики - це символ багатства, добра, надії,здоров'я...
У день Нового року не можна сваритися, казати "поганих" слів, згадувати про "злого", що з прийняттям християнства стали звати чортом..

СВЯТ-ВЕЧІР

Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня приступала до праці. Господиня пов'язувалась хусткою і заходилась готувати дванадцять свят-вечірніх страв.
Так у турботах і проходить день. Сьогодні не снідають і обходяться без обіду. Хіба дітям, що не можуть терпіти голоду, мати дозволить щось з'їсти, та й то лише в обіденний час.
Вся родина чекає, коли на небі з'явиться перша зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо - народження Сина Божого.
І тільки після чого можна приступати до Святої вечері. Свята Вечеря - це спільна вечеря всього роду.

РІЗДВО

Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Відтак повсюди в храмах відправляють нічну божу Службу з таким розрахунком, щоб завершити її удосвіта та знову сісти за святкову вечерю.
Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельців віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва.
Родина сідала за вранішню Свят-вечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебували у хаті лише із сутінками.
Розговівшись, лягали спати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості.
Потім відбувалась родинна вечеря. Вона тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало "очистити всіх од скверни і об'єднати злагодою та любов'ю".
Надвечір починалось масове колядування. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки.

МЕЛАНКИ

Якщо перед Різдвом готували багату, переважно з дванадцяти страв, вечерю, то напередодні Нового року, цебто 13 січня - щедру. Вона не мала такого великого вибору, але була вельми смаковитою : ковбаси, смажене м'ясо, печеня, локшина й обов'язково млинці.
Оскільки за християнським календарем це день преподобної меланії Римлянки, що померла 439 року, то його й називають Меланками, а наступний день - Василями.
Сідаючи до вечері, кожен одягав нову або свіжовипрасовану сорочку. Повечерявши, сусіди йшли один до одного миритися, щоб Новий рік зустріти в мирі та злагоді. Між тим, хлопці, які недавно "отримали гарбуза", вдруге засилали сватів, з надією на згоду.
У цей час дівчата йшли щедрувати. Як правило, щедрували вони під вікнами, не заходячи у дім.

ГОЛОДНА КУТЯ

Напередодні Водохрещів святкується "Голодна кутя" або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять - постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подаються пісні страви - смажена риба, вареники з капустою, гречані млинці на олії і кутя та узвар.
Воду, потрібно освячувати в надвечір'ї богоявлення - "вечірня вода" і вона "зглидлива на всяке лихо".

ВОДОХРЕЩА

Ранком у церкві відбувається Богослуження. По Богослуженні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест.
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат.
В усіх хатах пили свячену воду, кропили хату святою водою. Воду, що залишилась, наливали в пляшку, яку зберігали цілий рік.
По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в "йорданській воді" - "щоб були рожеві лиця".


/Files/images/Копия face12 гиф.gif

Кiлькiсть переглядiв: 1021

Коментарi